Одинадцять років… Не так вже й
багато,
Але скільки було пережито
подій.
Нас сьогодні усіх об’єднало це свято,
Свято спогадів щирих та
юнацьких надій.
Незабутні
враження і приємні спогади подарувала вчителям, учням та випускникам гімназії
щорічна зустріч випускників, яка відбулася в Заліщицькій державній гімназії.
Голубими птахами злітали у святково прикрашеному залі задушевні, щирі слова,
турбуючи спокій, маревне мерехтіння спогадів, що бентежили думку, чарували серце.
Директор гімназії Войчишин О.Д., вітаючи
випускників 2001–2002 та 2006–2007
навчального років, які 10 і 5 років тому вийшли зі стін нашого закладу,
зауважила, що як не розійшлися б їхні стежки–дороги, та сьогодні вони злилися в
одну, єдину, яка повернула їх у дитячо-юнацькі роки, привівши до храму науки,
до рідної школи.
Ведучі свята, Ірина Стах, Ірина Безушко, Назар
Костинюк та Максим Якимчук, намагалися зупинити час та повернути його назад, у ті
найщасливіші роки, коли світ переливався для наших випускників кольорами
веселки, пробуджуючи в кожному серці надії. Свої пісні дарували присутнім
Наталя Завінська та Анна Шейко. Вітав гостей свята перший директор гімназії,
Заслужений вчитель України Хомишин П.Г.
У кожного випускника з’явилося бажання пройтися шкільним коридором,
посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі, привітатися з до болю
знайомими людьми – своїми вчителями, сказати слово подяки рідній школі і ще раз
відчути себе дітьми. Зі словом-вдячністю від випускників 2001–2002 н. р. виступила Наталя
Махлинець та Тетяна Рихальська, випускниця 2006–2007 н. р..
Учителю! Твій добрий зір в моїй уяві лине…
Чи сніг летить, чи квітне теплий май –
Ти вчив любити подвиги людини,
Красу труда й безсмертний рідний край.
До глибини душі вразили присутніх слова класних керівників Коцебейчук
Галини Володимирівни та Юзьвак Наталії Ярославівни, які запросили у спогади і
наших випускників. А якою була дорога кожного з присутніх до високого звання
«випускник гімназії», пригадали всі разом, переглядаючи фільм про роки навчання
в рідній альма-матері.
Життя, наче потяг, у якому є зупинка під назвою “Школа”. А
потім у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі
й тривоги, радощі й успіхи. Але в нас усіх була спільна зупинка. І хоча немає
станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою “Школа” завжди
вам раді, шановні випускники. Пам’ятайте, школа збирає друзів на все життя, які
допоможуть у біді, підтримають на стрімких життєвих віражах, дадуть мудру
пораду і підставлять міцне плече.
На
світі безліч тягнеться доріг:
Одні – як мудрість, інші – в
терен-цвіті.
А поміж них крізь промені проліг
До школи шлях, що найкоротший в
світі.
Зоряна Копичинська,
заступник директора з
виховної роботи гімназії
Немає коментарів:
Дописати коментар